На виконання завдання Вінницького апеляційного суду Немирівським районним судом Вінницької області проведено узагальнення практики застосування місцевими судами правових позицій ЄСПЛ під час поставлення судових рішень» за 2014-2015 року.
Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) прийнята з метою додержання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року наша держава, як член Ради Європи, повністю визнала обов’язковою і без укладання спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Для судів України застосування Конвенції та практики Європейського суду стали особливо актуальними з прийняттям 23 лютого 2006 року Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконати рішення Європейського суду у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство європейських стандартів прав людини; зі створенням для України передумов для зменшення заяв до Європейського суду проти України. Принципове значення має й те, що відповідно до ст.17 Закону суди України мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду як джерело права.
Новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК) розглядає застосування в Україні практики Європейського суду як складову дії конституційного принципу верховенства права (ст.8 КПК, ст.8 Конституції України).
Рішення Європейського суду мають концептуальне значення для вірного розуміння і практичного втілення загальних засад кримінального судочинства за новим КПК, стаття 11 якого встановлює, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
В переважної більшості випадків судді Немирівського районного суду суду Вінницької області враховують положення Конвенції і рішення Європейського суду при розгляді клопотань слідчих про обрання відносно підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прикладом застосування у кримінальному судочинстві правових позицій Європейського суду є кримінальне провадження відносно К, яке перебувало в провадженні Немирівського районного суду Вінницької області під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді даного суду від 05.08.2015 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно К. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та до останнього застосовано запобіжних захід у вигляді особистого зобов’язання. Своє рішення суд мотивував необґрунтованістю клопотання слідчого, а також послався на рішення Європейського суду у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, в якому зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
В пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується право людини і громадянина на справедливий суд. У цьому аспекті найбільш розповсюдженим порушенням у справах проти України Європейський суд встановлює порушення права кожного на розгляд судом справи протягом розумного строку.
З практики Немирівського районного суду вбачається, що тривалий розгляд кримінальних справ пов’язаний з різних причин. Найчастіше затягування розгляду кримінальної справи відбувалося у зв’язку з її відкладенням. При цьому причини відкладення розгляду справи або оголошення перерви у слуханні справи були різноманітними.
Найбільш поширеною причиною відкладення розгляду справи стала неявка у судове засідання учасників процесу.
Основними причинами неявки обвинувачених до судових засідань в 2014-2015 роках стали: хвороба, невчасне отримання судових повісток, відсутність обвинувачених за вказаною у обвинувальному висновку адресою, умисне ухилення обвинувачених від явки до суду.
Причинами неявки до суду потерпілих та свідків в 2014-2015 роках як, правило, були: хвороба, несвоєчасне отримання судових повісток, за сімейними обставинами, знаходження за межами міста, а також відсутність у них бажання з’являтися до суду.
Продовжується негативна практика неявки в судове засідання прокурорів, що безумовно тягне відкладення розгляду справ.
Свою неявку у судові засідання прокурори пояснювали хворобою, відпусткою, відрядженням, зайнятістю в інших судових процесах.
Ще однією причиною тривалого розгляду справ є розшук обвинувачених, які не з’являються у судові засідання.
Найпоширенішими є випадки, коли органи досудового слідства не перевіряли належним чином відомості про місце проживання обвинуваченого, потерпілого, свідків. Непоодинокими є випадки повернення до суду повідомлень про вручення поштового відправлення з відміткою про те, що за зазначеною адресою особа не проживає, і працівники міліції, які мали здійснити привід особи, підтверджували цю інформацію. Це тягло неможливість виклику таких осіб у судове засідання і викликало необхідність з’ясування їх місця проживання вже коли справа перебувала в провадженні суду.
Як свідчить практика суди при розгляді справ перевіряють дотримання органом досудового слідства права обвинуваченого на захист, гарантованого йому не тільки національним законодавством, але і міжнародним – ст.6 Конвенції.
Також з метою дотримання права на захист, за наявності клопотання обвинуваченого, суди приймають рішення про призначення захисника.
Наприклад, у кримінальному провадженні справі відносно Андрійченка О.В. у вчинені кримінального правопорушенні, передбаченого ч.2 і 3 ст.185 КК України, ухвалою суду від 29.12.2015 року призначено захисника від Вінницького обласного центру з надання безоплатної вторинної допомоги (Справа №140/2533/15-к).
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області, постановлене за участю захисника, в цілому відповідає практиці Європейського суду.
Зокрема, відповідно до ст. 49 КПК, слідчий суддя, суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: відповідно до вимог
статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно; слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
Важливою складовою права на захист у кримінальному провадженні є також забезпечення ефективності захисту та створення умов для вільного вибору захисника. Недотримання цих складових права на захист навіть за умови участі захисника у провадженні на різних стадіях може призвести до істотних порушень вимог КПК та скасування судового рішення.
Належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, згідно з правовою позицією якого, відображеною, зокрема, у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду».
Основними причинами залучення захисників за призначенням були відсутність коштів у підозрюваного (обвинуваченого) для оплати необхідної йому правової допомоги; необхідність замінити раніше залученого захисника у зв’язку із його хворобою; встановлення судом обставин, за яких участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.
З метою вдосконалення практики застосування у судовій діяльності Конвенції та практики Європейського суду протягом 2014-2015 року Немирівським районним судом проводились наради суддів, на яких обговорювалися питання якості та оперативності розгляду кримінальних справ, строки розгляду кримінальних справ, рішення Європейського суду з прав людини з цих питань, тощо.
Справи, які перебувають в провадженні місцевих судів понад 6 місяців, 1 рік і 2 роки знаходяться на постійному контролі голови суду.
ВИСНОВКИ.
Підсумовуючи практику розгляду кримінальних справ Немирівським районним судом Вінницької області, можна зробити висновок, що судді в цілому дотримуються вимог статей
3,
5,
6 Конвенції, однак не достатньо готові до практичного впровадження підходів і позицій Європейського суду.
Застосовуючи практику Європейського суду, не зрозуміло, у чому полягає правовий зміст такого застосування. Ще однією проблемою є відсутність єдиних критеріїв застосування практики Європейського суду.
Із метою усунення виявлених недоліків та подальшого покращення роботи суддів з питань, викладених в аналізі, вважаю за необхідне систематично вивчати практику застосування Конвенції в конкретних справах Європейського суду, аналізувати причини тривалого розгляду справ, особливо тих, де підсудні тримаються під вартою; збільшити кількість семінарських занять з зазначеного питання із суддями місцевих судів.
Голова Немирівського
районного суду НАУМЕНКО С.М.
виконавець помічник судді П’ятківська О.М. тел. 2-14-96
_03_03.png)
