На виконання завдання Вінницького апеляційного суду Немирівським районним судом Вінницької області проведено узагальнення про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним з 2014-2015 роки.
Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-IV ( 3161-15 )), Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV ( 161-14 ) "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV ( 1211-15 )) та іншими актами законодавства.
На протязі 2014-2015 років в провадження Немирівського районного суду надійшло 22 справи про визнання правочинів не дійсними, а саме:
Одна справа про визнання не дійсним договору суперфіцій земельної ділянки, про якій було відмовлено в задоволені позовних вимог.
11 справ про визнання не дійсним договору оренди землі, по яких - 2 задоволено, 2 перейшла в 2016 рік, по 4-ох призначено почеркознавчу експертизу, одна завершена мировою угодою та дві залишено без розгляду.
2 справи про визнання не дійсним договору дарування, одна з яких залишена без розгляду, а по іншій в позовних вимогах відмовено.
3 справи про визнання заповіту не дійсним: одна залишена без розгляду, а інші повернуті позивачам.
1 справа про визнання недійсним графіку повернення грошей відповідно до договору позики, яку залишено без розгляду.
1 справа про визнання недійсним договору позики, яку залишено без розгляду.
1 справа про визнання не дійсним купівлі-продажу, яку залишено без розгляду.
та 1 справа про визнання не дійсним кредитного договору та договору іпотеки, яку також залишено без розгляду.
У структурі справ про визнання правочинів недійсними основну частину становлять справи про визнання недійсними договорів оренди землі.
Рішенням Немирівського районного суду від 11.11.2015 року по справі №140/2346/15-ц було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Немирівський КХП» про визнання недійсним договору оренди землі. Своє рішення суд мотивував тим, що між батьком позивачки та відповідачем 10.09.2008 року був укладений договір оренди земельної ділянки, однак державну реєстрацію даного договору проведено у Відділі Держкомзему у Немирівському районі 03.11.2011 року, через два з половиною місяці після смерті батька позивачки. З викладеного видно, що за життя батька позивачки договір оренди землі не набув чинності, адже відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», що діяла станом на час підписання договору та його державної реєстрації визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Таким чином, до того моменту, поки договір оренди землі не буде зареєстрований у встановленому порядку, він не набуває юридичної сили і не створює прав і обов'язків для сторін. Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар повинен приступати до використання земельної ділянки у строки, передбачені умовами договору, який зареєстрований у встановленому порядку. За недотримання цієї умови може наставати відповідальність орендаря за порушення земельного законодавства, визначена статтями 210-212 ЗК України, зокрема за самовільне зайняття земельної ділянки.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9, «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсним може бути визнано лише укладений договір.
Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 23.12.2015 задоволено апеляційну скаргу ТОВ. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 11.11.2015 скасовано. Рішення мотивовано тим, що здійснення реєстрації договору оренди після смерті орендодавця, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Коло проблем, пов’язаних із недійсністю правочинів, збільшується з включенням до нього питань що стосується державної реєстрації договорів оренди землі. Виникає непорозуміння з тим, як бути з правочинами, які укладаються за життя фізичної особи, а державна реєстрація здійснюється після його смерті. Такі правовідносини стосувалися і вище вказаної справи.
Значно меншу кількість справ про визнання правочинів недійсними становлять справи про визнання недійсними заповітів, визнання не дійсним договору купівлі-продажу, договору позики та договору дарування.
Рішенням Немирівського районного суду від 20.08.2014 року по справі №140/836/14-ц було відмовлено в задоволені позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 « Про визнання договору дарування недійсним».
Договір дарування є особливою формою договорів, який опосередковує безоплатну передачу майна в власність від однієї сторони (дарувальника) до іншої сторони (обдарованого).
Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч. 4 ст. 719 ЦК України договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається в письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдарований заволодів нею незаконно.
В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження заволодіння обдарованим спірним майном незаконно, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування речей вчинено відповідно до норм чинного законодавства.
З позовних вимог позивачки вбачається, що вона зверталась до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним з підстав його фіктивності .
Протягом всього часу розгляду справи позовні вимоги не змінювались.
Що стосується доводів позивача про фіктивність вчиненого правочину тобто, що він не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним є помилковим, оскільки дарувальник передав, а обдарований прийняв в дар подарені йому речі, користується ними, а отже внутрішня воля сторін правочину відповідає її зовнішньому прояву.
Таким чином підстав для визнання недійсним договору дарування речей укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідченого 29 січня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, в межах заявлених позовних вимог, відповідно до ст.. 203 ЦК України не вбачається.
Без розгляду залишалися справи, які були подані без дотримання вимог ст..119 – 120 ЦПК України. По значній частині справ було призначено почеркознавчу експертизу за клопотанням позивачів, так як вони вказували на те, що при укладені договору оренди землі був поставлений не їхній підпис.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними судді Немирівського районного суду залежно від предмета і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішують справи.
Узагальнюючи роботу Немирівського районного суду, можна сказати, що особливих складнощів при розгляді даної категорії справ у суддів не виникало. Проведений аналіз засвідчив, що судді в цілому правильно вирішують справи.
При прийнятті рішень основна увага зверталася на дотримання вимог Конституції України, ЦПК України, ЦК України, ЗК України та інші нормативно правові акти.
Голова Немирівського
районного суду Науменко С.М.
виконавець помічник судді П’ятківська О.М. тел. 2-14-96
_03_03.png)
