flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я судової практики здійснення Немирівським районним судом Вінницької області судового провадження на підставі угод у 2012 році та першому півріччі 2013 року

26 липня 2013, 15:07

 У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

 
судової практики здійснення Немирівським районним судом Вінницької області судового провадження на підставі угод у 2012 році та першому півріччі 2013 року
 
 
У 2012 році в провадженні Немирівського районного суду Вінницької області кримінальних провадженнь на підставі угод не перебувало.
 
У першому півріччі 2013 року до Немирівського районного суду Вінницької області надійшло 8 кримінальних проваджень із затвердженим прокурором обвинувальним актом та із підписаною сторонами угодою, з яких:
 
- із постановленням вироків і затвердженням угод у першому півріччі 2013 року Немирівським районним судом Вінницької області розглянуто 5 кримінальних   проваджень, із них:
 
- щодо злочинів проти власності – 1 ;
- щодо злочинів в сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин – 1 ; 
- щодо злочинів у сфері службової і професійної діяльності – 1 ;
- щодо злочинів проти життя і здоров»я особи – 2
 
- в залишку перебуває 2 кримінальних провадження, із них:
 
- щодо злочинів у сфері службової і професійної діяльності – 1 ;
- щодо злочинів проти життя і здоров»я особи – 1
 
- відмовлено у затвердженні угоди в судовому засіданні по  1-му кримінальному провадженні щодо злочину проти власності.
    Підставою відмови у затвердженні угоди стало те, що  умови угоди порушували права та інтереси потерпілої.
 
В ході судового розгляду між обвинуваченим та потерпілим було укладено угоду по 1 кримінальному провадженні щодо злочину проти власності.
 
Відповідно до ст. 468 КПК у кримінальному провадженні може бути укладено угоду:
1)      про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим.
2)      про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
 
Так, у першому півріччі 2013 року Немирівським районним судом Вінницької області з постановленням вироку і затвердженням угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним розглянуто 4 кримінальних  провадження, із них:
- щодо злочинів проти власності – 2 ;
- щодо злочинів проти життя і здоров»я особи – 2;
Зокрема, 2 провадження за ст. 125 ч. 2 КК України, 1 провадження за ст.185 ч. 1 КК України та 1 провадження за ст. 186 ч. 1 КК України.
 
Так, у першому півріччі 2013 року Немирівським районним судом Вінницької області з постановленням вироку і затвердженням угоди про  визнання винуватості між прокурором та підозрюваним  розглянуто 2 кримінальних  провадження, із них:
- щодо злочинів в сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин – 1 ; 
- щодо злочинів у сфері службової і професійної діяльності – 1.
Зокрема, 1 провадженя за ст. 309 ч. 1 КК України та 1 провадженя за ст.ст. 368 ч. 2, 366 ч. 1 КК України.
 
Провадження на підставі угод по справах розглянутих у першому півріччі 2013 року Немирівським районним судом Вінницької області здійснювалось одноособово.
 
 Зі змісту статтей 471, 472 КПК вбачається, що сторони угоди (незалежно від її виду) зобов'язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди). Аналіз статтей 65 і 75 КК у редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4652-VI"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України" свідчить, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи:
- положення пунктів 1 - 2 ч. 1 ст. 65 КК України, тобто 1) у межах, встановлених санкцією статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК та 2) відповідно до положень Загальної частини КК. Наприклад, у випадку, коли в санкції статті (санкції частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, не встановлено мінімальної межі покарання, сторони мають виходити із положень розділу X Загальної частини;
- ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК).
 
Врахувавши вищеперераховані вимоги закону у першому півріччі 2013 року Немирівським районним судом Вінницької області під час постановленя вироків і затвердження угод визнано винними 5 осіб, яким призначено покарання у виді штрафу, зокрема:
 
-          Йовві М.М. за ст. 185 ч. 1 КК України  призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає 850 грн.;
-          Дорощенку Ю.П. за ст. 186 ч. 1 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає 1700 грн.;
-          Голоті Я.О. за ст. 125 ч. 2 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,що відповідає 850 грн.;
-          Мельнику В.В. за ст. 125 ч. 2 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає 850 грн.;
-          Шелевею Р.В. за ст. 309 ч. 1 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає 1360 грн.
 
Якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного (обвинуваченого) від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК у редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4652-VI суд зобов'язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
 
Врахувавши вищеперераховані вимоги закону у першому півріччі 2013 року Немирівським районним судом Вінницької області під час постановленя вироку і затвердження угоди визнано винною 1 особу, якій призначено покарання і звільнено від його відбування з випробуванням.
Так, вироком Немирівського районного суду від 05.06.2013 року затверджено  угоду про визнання винуватості від 24.04.2013 року між прокурором та підозрюваною Дерев”ягою О.П.  Дерев”ягу О.П. визнано винною за ч. 1 ст. 366 КК України і призначено узгоджене між сторонами покарання три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної влади строком на два роки, її ж визнано винною за ч. 2 ст. 368 КК України і призначено покарання п”ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної влади строком на три роки. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим Дерев”язі О.П. призначено остаточне покарання п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної влади строком на три роки.  На підставі ст. 75 КК України засуджену Дерев”ягу О.П. звільнено від відбування покарання з випробуванням , якщо вона протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину. А також зобов”язано Дерев”ягу О.П. не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з”являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції згідно п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.
 
В апеляційному порядку в першому півріччі 2013 року вирокиНемирівського районного суду Вінницької області на підставі угод не оскаржувались.
 
При розгляді вказаної категорії справ, проблемних питань правозастосовчого характеру не виникало.