Узагальнення

Узагальнення судової практики розгляду Немирівським районним судом Вінницької області справ про відшкодування шкоди, завданої майну юридичної або фізичної особи внаслідок ДТП  за 2017 рік.

            На виконання заходів передбачених планом роботи апеляційного суду Вінницької області здійснено узагальнення практики розгляду Немирівським районним судом Вінницької області цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої майну юридичної або фізичної особи внаслідок ДТП  за 2017 рік.

            Згідно статистичних показників у 2017 році в провадженні Немирівського районного суду перебувало п’ять цивільних справ даної категорії. Із зазначеної кількості розглянуто дві справи. Три інші перебувають в провадженні у суддів.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України дорожньо-транспортна пригода (ДТП) це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки; механічний транспортний засіб — транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Позови, що виникають із відносин відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, пред’являються до суду за загальними правилами, визначеними главою 1 розділу 3 ЦПК України. Проте, згідно п. п. 3. 6 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди заподіяні каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи. Чи шкоди внаслідок вчинення злочину, можуть пред’являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди а також позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред’являтися також за місцем заподіяння шкоди.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП вирішується відповідно до положень ст. 1192 ЦК України, згідно якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об’єкта буде зобов’язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов’язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об’єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. Межа відповідальності визначає сферу дії обставин, які виключають відповідальність. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов’язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Володілець джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності, коли шкоду було заподіяно внаслідок непереборної сили. У подібних випадках причинний зв’язок встановлюється між дією непереборної сили і шкодою, що настала. Відсутність однієї з підстав відповідальності, звичайно, виключає відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки

Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

При цьому у більшості випадків доказами вини відповідача у завданні шкоди позивачу є постанова суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, що потягло пошкодження транспортних засобів. Таку практику слід визнати правильною, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії.

Так, в провадженні Немирівського районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа № 140/393/17 (провадження № 2/140/385/17) за позовом Ч. до Б. про відшкодування матеріальної шкоди завданої ДТП. Позивач мотивував тим, що Б. 08.08.2016 р. керував автомобілем ВАЗ-2105 не вибрав безпечну швидкість , не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення із автомобілем ЗАЗ.  Внаслідок зіткнення транспортні засоби ВАЗ-2105  та ЗАЗ були механічно пошкоджені. Постановою Немирівського районного суду від 20.09.2016 року Б. визнано винним за ст. 124  КУпАП  піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 340 гривень. Рішенням Немирівського районного суду від 13.06.2017 року позовні вимоги Ч. задоволено та стягнуто з Б. 12437грен. матеріальної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпек та судові витрати згідно квитанцій в сумі 5760 (п’ять тисяч сімсот шістдесят) гривень.

Усі справи про спори, що виникали із справ про відшкодування шкоди, завданої майну юридичної або фізичної особи внаслідок ДТП  розглядались у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали суддів відповідають вимогам, встановленим ЦПК України.

Судді в повній мірі досліджували обставини справи  і неухильно дотримувалися вимог чинного законодавства при розгляді цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої майну юридичної або фізичної особи внаслідок ДТП правил підсудності, та ухвалюють законні і обґрунтовані рішення. 

При проведенні узагальнення проблемних питань, що виникають при вирішенні справ даної категорії не виявлено.

В. о. голови суду                                                         В. М. Алєксєєнко